1133

Уродженець Хмельниччини воює проти ворога зі “Стінгером” в руках

Військовий на псевдо “Тамерлан” — родом із Хмельниччини. Його посада – оператор переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК). Працює з вітчизняною “Іглою” та американським “Стінгером”, тож каже, що роботи йому вистачає.

Про оператора ЗРК розповідають в Генеральному штабі ЗСУ, за матеріалами служби зв’язків з громадськістю 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

“Я воював проти РФ ще в 2015 році на Донеччині, а після демобілізації ще двічі служив у ЗСУ за контрактом. У кінці лютого сам пішов у військкомат і потрапив у 128 бригаду”, – говорить “Тамерлан”.

(Фото зі сторінки Генштабу ЗСУ)

За його словами, російська авіація працює тут практично щодня – “вертушки” і “СУшки”. Обстрілюють некерованими авіаційними ракетами (НУРСами), з великокаліберних кулеметів та іншої зброї. Але, знаючи про українські ЗРК, окупанти дуже рідко залітають на відстань їх досяжності (до 5 кілометрів).

“Найчастіше буває так, що літак чи гелікоптер вилетить із-за балки, швидко випустить кілька ракет навмання і одразу “пірне” назад. Одного разу мені, здається, вдалося поцілити ворожий літак. Я захопив ціль, зробив пуск і хоча прямого влучення не бачив, з-за балки, куди “пірнула” “СУшка”, пішов чорний дим. Наші розвідники запускали туди дрон, але не побачили збитого літака. Напевно, йому вдалося дотягнути до окупованої території”, – веде далі військовий.

Зауважує, що “Стінгер” набагато ефективніший за “Іглу”, бо ним легше захопити ціль і простіше зробити пуск. Операція набагато плавніша, легша, можна сказати, приємніша для оператора. Крім того, як пояснює боєць, “Стінгер” сам по собі є стримуючим фактором – росіяни, знаючи про нього, бояться підлітати на ближні дистанції, тому їхні обстріли малоефективні.

“Родом я з Хмельниччини, дома мене чекають дружина й 11-річна донечка. Я воюю тут у першу чергу заради них!”, – наголошує “Тамерлан”.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *