3687

Колишнього топ-регіонала Олександра Єфремова вже два роки судять в Старобільську. Його забули друзі, однопартійці та журналісти. Великий репортаж theБабеля

Колишній голова фракції «Партії регіонів» Олександр Єфремов — єдиний з верхівки «ПР» після втечі Януковича опинився за ґратами. Єфремова звинувачують у державній зраді та посяганні на територіальну цілісність України. Також, за версією слідства, Єфремов допомагав захоплювати будівлі СБУ та облдержадміністрацію Луганська. Йому загрожує довічне ув’язнення. На вирок він очікує у маленькому містечку Старобільськ Луганської області. Добиратись туди зі столиці нелегко, тому журналісти приїжджають у суд нечасто. Навіть деякі важливі свідки відмовляються їхати так далеко. У грудні 2018 року кореспондентка theБабеля Тереза Лащук побувала на судовому засіданні у справі Єфремова в Старобільську, а потім годину розмовляла з ним особисто. Адвокати Єфремова впевнені, що справа розвалиться через відсутність належних доказів. Прокурори наполягають, що доказів достатньо. А сам Єфремов ні про що не шкодує.

1.

Доїхати з Києва до Старобільська — непроста справа, бо прямого потягу чи автобуса немає. Спочатку 15 годин залізницею до Лисичанська, звідти — в Сєвєродонецьк. Далі — маршруткою під блатну музику до Старобільська. Приїжджаю пізно ввечері, а чергове засідання у справі Олександра Єфремова має розпочатись о десятій ранку.

Єфремов сидить у скляній «клітці». Поруч — акуратно складена куртка і велика коричнева сумка з найнеобхіднішим: серветками, Кримінально-процесуальним кодексом, ручками. Зовні він зовсім не схожий на «царя Луганщини», як його називали колись, — звичайний 64-річний чоловік у джинсах і светрі.

Свій вплив в області Єфремов нарощував поступово. Він починав із бізнесу — у 1991 році став директором підприємства «МЕГА ЛТД», в 1996-му головою правління «Укркоммунбанку». У 1997 році пішов у чиновники — його призначили заступником голови Луганської обласної державної адміністрації (ЛОДА). За рік став головою ЛОДА. Один зі свідків у справі, колишній прокурор Луганської прокуратури, а тепер журналіст Сергій Іванов розповідає мені, що вже на той час з Єфремовим погоджували призначення топ-чиновників та навіть прокурорів області. У 2006 році Єфремов пройшов у Верховну раду від «Партії регіонів». У 2012 став головою фракції «Партії регіонів».

Єфремов помічає мене і посміхається — нарешті на суд приїхав хоч один журналіст. Зазвичай засідання проходять в порожньому залі: ЗМІ сюди просто не доїжджають, а колишні колеги Олександра Єфремова не забезпечують йому групу підтримки. Наприклад, ще донедавна голова фракції «Партії регіонів» Юрій Бойко жодного разу не відвідав свого соратника.

Коли до зали заходять три судді на чолі з головуючим Олександром Пелихом, посмішка Єфремова змінюється відразою. Він навіть демонстративно не підводиться з лави, хоча так прийнято виказувати свою повагу суду. Його обличчя червоніє. Він роздратований, бо просидів у «клітці» усю перерву. У суд його привезли близько 10:30, а засідання почалось тільки о 14:00 — адвокати не змогли вчасно дістатись до Старобільська.

Єфремов не приховує своє обурення та зневагу. Суддей він просто в залі суду називає злочинцями та вбивцями, прокурорів — уродами.

Адвокати і Єфремов спілкуються з прокурорами у доволі грубій формі. Прокурор Кожухівський впенений, що вони намагаються добитись його реакції, щоб була причина відсторонити його від процесу. Тому на образи він не реагує.

Маргарита Шерстюк / theБабель

— Я просив вас залишити мене в СІЗО, щоб я вас не бачив у залі засідань, а ви навіть на це не можете піти! У вас сил не вистачає!, — звертається Єфремов до судді.

— Шановний обвинувачений, зі мною не можна так спілкуватись. Я роблю вам попередження, — спокійно відказує суддя Пелих.

— А зі мною вчиняти так, як ви вчинили, можна? Мене можна було поставити на межу смерті? — не зупиняється Єфремов.

Він говорить про 3 грудня, коли йому вперше за увесь судовий процес стало погано. Саме у той день підсудному повинні були продовжити арешт, і суддя Пелих відмовив йому у госпіталізації. Через цей інцидент адвокати Єфремова подали скаргу у Європейський суд з прав людини. І 17 грудня, за словами адвокатів, ЄСПЛ прийняв її до розгляду. Це вже друга така скарга, у першій йшлося про «незаконне затримання».

2.

Олександра Єфремова затримали 30 липня 2016 року в літаку «Австрійських авіаліній». Єфремов вже сидів у своєму кріслі в бізнес-класі, коли за ним прийшли співробітники СБУ та прокуратури. Рейс довелось затримати, поки Єфремова не вивели з літака.

Тоді екс-регіоналу повідомили про підозру за трьома статтями: заволодіння майном «Луганськвугілля», вчинення умисних дій з метою зміни меж території України, що призвело до загибелі людей, а також організаційне та інше сприяння у створенні «ЛНР». Зараз розслідування щодо «Луганськвугілля» призупинене. Прокурор Павло Кожухівський пояснює це тим, що він досі чекає на документи від інших держав, необхідні для спрямування справи до суду.

1 серпня 2016 року суд відправив Єфремова на два місяці у СІЗО. Потім арешт багато разів продовжували. 13 січня 2017 року Єфремова перевели з київського СІЗО до ізолятора у Старобільську, де він сидить і досі.

Зараз його судять за п’ятьма епізодами. Єфремову інкримінують сприяння у створенні терористичної організації, посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, пособництво у захопленні Луганської СБУ та організацію захоплення Луганської ОДА.

За версією прокуратури, Єфремов — голова Луганської ОДА, а потім і народний депутат — продовжував займатись бізнесом. Через членів своєї родини купував і керував різними підприємствами в Луганській області (ТОВ «Індекспром, ТОВ «ДС-8» , ПП «Портекст», ПП «КОНСЕНТ», ТОВ «Торговий дім Краснолуцький машинобудівний завод»), зберігав вплив на раніше очолюваний ним «Укркоммунбанк».

В обвинувальному акті стверджують, що топ-чиновники, правоохоронці, керівники державних підприємств в Луганській області призначались виключно за рекомендацією Єфремова. Так він лобіював власні бізнес-інтереси і керував усім, що відбувалось в області. Справи йшли непогано аж до втечі колишнього президента Віктора Януковича. Після цього у країну прийшла нова влада, яка призначила в Луганську область людей, на яких Єфремов уже не мав впливу. За версією слідства, він хотів зберегти свій вплив в області і саме тому почав добиватись автономії для Луганщини. Для цього разом із місцевими депутатами, мерами і елітою «у відставці», як то екс-головою ЛОДА Володимиром Пристюком, готував антиукраїнські мітинги, захоплення ОДА та СБУ.

3.

Луганську ОДА сепаратисти захоплювали кілька разів, але прокурори у справі Єфремова говорять про епізод 9 березня 2014 року. Того дня група проросійських активістів на чолі з тодішнім депутатом Луганської облради Арсеном Клінчаєвим зайшли в кабінет голови ОДА Михайла Болотських та примусили його написати заяву на звільнення. Після цього вони вивісили на ОДА російський прапор.

Прокурори стверджують, що саме Єфремов дав вказівку Клінчаєву захопити ОДА. Таких висновків вони дійшли, зокрема, зі свідчень лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка. Той увечері 9 березня затримав Клінчаєва в Луганську і намагався доправити його в Київ до СБУ. Йому це не вдалося, бо дорогою до аеропорту Ляшку, за його ж словами, зателефонував тодішній голова Адміністрації президента Сергій Пашинський і попросив повернути Клінчаєва назад у Луганськ. Пашинський послався на Олександра Єфремова — мовляв, той пообіцяв, що звільнить ОДА, якщо вони відпустять Клінчаєва. ОДА тоді насправді звільнили.

Примітно, що самого Пашинського з цього важливого епізоду досі не допитали в суді. Депутат просить дозволити свідчити дистанційно — з Києва, а адвокати хочуть, щоб він особисто приїхав у Старобільськ. Також слідство так і не змогло встановити, коли і за яких обставин Єфремов давав злочинні доручення Клінчаєву.

Сам Клінчаєв наразі втік у Росію, тому його версію дізнатися неможливо.

4.

Другий епізод «справи Єфремова» стосується захоплення СБУ, що відбулось 6 квітня 2014 року. Як розповідають очевидці, о десятій ранку того дня під СБУ зібрався мітинг. Група донських козаків вимагала звільнити напередодні затриманих проросійських активістів: Олексія Рельке, Геннадія Моралішвілі, Олексія Карякіна, Андрія Дядюна і Павла Шварьова. Пізніше до мітингувальників долучилися афганці, «Луганська самооборона» і «Луганська гвардія». Почався штурм будівлі. Увечері голова Луганського МВС Володимир Гуславський звільнив п’ятьох затриманих із СІЗО, і вони приєдналися до штурму. (Гуславський зізнався на допиті, що звільнив затриманих, але сказав, що лише виконував ініціативу місцевого СБУ. Зроблено це було начебто тому, що мітингуючі обіцяли не захоплювати СБУ, якщо їх побратимів відпустять).

Прокурори стверджують, що захоплювати будівлю сепаратистам допомагав Єфремов. За версією обвинувачення, він робив це через представників місцевої влади: тодішнього голову Луганської обласної ради Валерія Голенка, його першого заступника Євгена Харіна, депутата Сергія Горохова, екс-мера Луганська Сергія Кравченка та його першого заступника Маноліса Пілавова. Нібито вони приносили бойовикам в СБУ воду та їжу і всіляко допомагали. Усі вони встигли виїхати з України та оголошені в розшук.

У день захоплення СБУ Олександр Єфремов не поїхав у своє рідне місто. Натомість, він сидів у своєму офісі у Києві. Так принаймні говорить він сам.

Маргарита Шерстюк / theБабель

Прокурори посилаються на свідчення голови Верховної Ради Андрія Парубія. У період захоплення СБУ Парубій (тоді він був секретарем Ради національної безпеки і оборони) разом з тодішнім головою СБУ Валентином Наливайченком та його заступником Андрієм Левусом приїхали до Луганська на перемовини з сепаратистами. Парубій згадує, що під час переговорів сепаратисти часто телефонували Валерію Голенку й узгоджували з ним свої дії. А Голенко, на думку прокурорів, є людиною Єфремова, тому діяв за його інструкціями. 

5.

Одним із перших проти Єфремова свідчив його однопартієць — екс-депутат від «Партії регіонів» Володимир Ландік. Тож багато в чому слідство спирається на його слова.

Володимир Ландік розповідає, що Єфремов і його оточення знали про прихід росіян у Луганськ, однак не намагались зупинити вторгнення. Ландік згадує розмову з екс-головою ЛОДА Володимиром Пристюком у 2014 році.

«Через дня два-три після того, як Володимира Пристюка зняли з посади, ми з Пристюком під’їхали до церкви у центрі міста, на будівництво якої він стягував кошти з підприємців. Усередині все з мармуру, дорого. Але роботи — непочатий край. Він сказав, що вклав сюди три чи чотири мільйони доларів. Каже мені: «Треба допомагати, добудовувати». Я його питаю: «А кому? Ось росіяни вже сидять у СБУ в Луганську і на кордоні, вони ж все заберуть, ти що не розумієш?». А він мені каже: «Так. Вони зайдуть. Тільки ми їм не потрібні. Вони на Київ підуть, а ми тут будемо. Все буде нашим. І ти в команді, менше п*зди на шефа (вони шефом Єфремова називали)». А мене тоді як перемкнуло. Ось у чому справа! Ви вже все давно поділили!» — розповідає мені Ландік.

Ландік — уродженець Донеччини. З початку 90-х він почав розбудовувати свій бізнес в Луганській області. Там сам керував доволі популярним місцевим медіа-холдінгом «ІРТА». Також він став головою обласного осередка «Партії регіонів». Він впевнений, що Єфремову не сподобалось, що «донецькі» заходять на «його» територію, тому Єфремов його й не злюбив. Переконує, що їх стосунки стали ще більш напруженими, коли він почав критикувати діяльність Єфремова та його команди в області на власних теле- і радіоканалах.

«Він нічого не вкладав в область. Тільки займався різними схемами, а гроші виводив до Росії через свій «кишеньковий» «Коммунбанк» — і я про це говорив, і прізвище Єфремова скрізь називав, і місцеву владу критикував. А потім я став головою Центральної спілки споживтовариств у Луганській області — всі базари були під моїм керуванням. А люди сина Єфремова ставили кіоски по усьому Луганську й області, підключались до світла та ні за що не платили. Його менеджери бігали до мене і вимагали дозволу на установку цих кіосків на території ринків облспоживспілки, а я їм сказав: жодного кіоска, що не платить гроші за його утримання, на базарі не буде!» — говорить він.

У 2011 проти сина Ландіка Романа відкрили кримінальну справу — за побиття моделі Марії Коршунової в ресторані. Володимир Ландік переконаний, що дівчину підіслали навмисно — для провокації. Мовляв, вона перша вдарила Романа, а той лише захищався. У всьому він звинувачує Єфремова.

«Коли Єфремов опинився в СІЗО і на суди не мав можливості впливати, то ми отримали виправдальний вирок, який давно вступив в законну силу. Цим вироком мій син повністю та з усіх пунктів обвинувачення виправданий», — запевняє він мене. Але ще у 2011 році журналісти сфотографували листування Володимира Ландіка з політтехнологом Леонідом Щукіним, з якого стало зрозуміло, що першим про слід Єфремова у справі заявив сам Роман, чим здивував Ландіка-старшого.

Олександр Єфремов запевняє, що Володимир Ландік бреше. Він розповідає свою версію конфлікту. Каже, що коли він ще працював головою Луганської ОДА, Ландік займався стихійною торгівлею в місті та просив допомоги в цих справах. А після відмови образився.

6.

Усі звинувачення Єфремов відкидає — каже, що непричетний ані до захоплення СБУ, ані до захоплення ОДА. А своє ув’язнення називає політичним замовленням.

«На імпровізованому паркані біля СБУ була приклеєна моя фотографія як персони нон ґрата», — стверджує він.

У нього є своє бачення того, «хто здавав Луганськ». Він вважає, що це робили представники нинішньої влади. Зокрема генерал МВС Володимир Гуславський, який у день штурму відпустив напередодні затриманих лідерів сепаратистів.

«Людина, яка була найбільш наближена в області до Луценка, стояла за багатьма подіями, що привели до здачі усіх державних будівель, зокрема й СБУ. А потім усе це треба було сховати, і пан Луценко заявив, що я є тим, хто відкрив двері війни у Луганську область», — вважає він.

А захисники Єфремова навіть публікували відео, на якому сепаратисти висловлюють подяку генералу за взяття СБУ.

Самого Гуславського в суді вже допитували, однак адвокати вимагають провести повторний допит. Він мав відбутися 18 грудня, але на засідання ані Гуславський, ані інші запрошені свідки не з’явилися. Гуславський заявив, що перебуває у лікарні, і дальні переїзди йому протипоказані. TheБабель також хотів поспілкуватись з генералом. Ми намагались зв’язатися з Гуславським через його адвоката Андрія Корчевного, але той сказав, що зараз, з огляду на стан здоров’я його клієнта, розмова неможлива.

Гуславський не єдиний свідок, якого адвокати вимагають допитати повторно. У цій справі, за словами адвокатів, свідки не з’являлись на допити вже 68 разів.

7.

Обвинувачення у суді підтримує група з понад десяти прокурорів. Головний прокурор групи — Павло Кожухівський. Йому лише 30 років. Він — киянин, усе своє життя провів у столиці. Кар’єру почав сім років тому у Дарницькій районній прокуратурі Києва, потім став слідчим у міській.

У Генеральній прокуратурі Кожухівський з 2015 року. Він був прокурором у деяких епізодах зі «справ Майдану» і паралельно займався справою Єфремова. Однак з часом переключився лише на екс-регіонала. Тепер він живе на два міста: два тижні працює у Києві, ще два — на Луганщині.

У самому Луганську прокурор Кожухівський ніколи не був. Він може собі лише уявляти місця і вулиці, які згадують свідки у справі.

«Якби ми могли приїхати в Луганськ, допитати, затримати співучасників, взяти відео, фотографії, документи, звісно, це було б набагато простіше. Наразі це неможливо, бо територія окупована. Але і в даному випадку є достатньо доказів, щоб обвинувачувати Єфремова в цих п’яти злочинах, які йому інкримінують», — говорить він.

8.

У Єфремова п’ять адвокатів: Олександр Лисак, Андрій Смірнов, Євген Солодко, Олександр Мельников та Максим Сесьє. Перший захищав, зокрема, Романа Насірова, якого суд зрештою поновив на посаді голови Державної фіскальної служби. Також Лисак захищав у суді Олександра Авакова, коли його звинуватили у розкраданні державних коштів при закупці наплічників для Нацгвардії. Наразі справу закрили.

Найближче з усіх Єфремова знає адвокат Мельников. Вони знайомі вже 17 років, ще з Луганська, де Мельников теж колись жив.

Мельников любить повторювати, що усі 82 свідки обвинувачення стали свідками захисту. Тому своїх свідків захисники у суд не викликають. Мельников сміється над обвинувальним актом та доказами прокурорів. Мовляв, там лише відео з інтернету, авторство яких не встановлене, і жоден свідок прямих звинувачень проти Єфремова не надав, переказують лише чутки.

Деякі свідки, як говорить Мельников, навіть заявляли про тиск зі сторони прокурорів у суді. Це мер міста Стаханов Юрій Борисов, колишній голова районної ради Новоайдару Олександр Бабенко, колишній голова Станично-Луганського районної ради Володимир Білоус, екс-депутат Володимир Медяник та на той час обвинувачений у створенні «ЛНР» Сергій Корсунський (пізніше суд звільнив його від кримінальної відповідальності). Усіх цих людей свого часу затримували за сепаратистськими статтями. На сьогодні з усіх засуджений лише Білоус, він отримав чотири роки й один місяць позбавлення волі.

9.

Поки тривають судові суперечки, у Олександра Єфремова багато вільного часу. У камері він читає книжки та дивиться телевізор. Совість його не гризе. Каже, що «вона у нього чиста». Його погляди на політику, схоже, зовсім не змінились. Він досі не впевнений, чи є російські солдати на Донбасі. І переконаний, що Україна розвивається неправильним шляхом. Говорить про утиски якихось людей в країні, але без конкретики.

«Призначення нової влади не відповідає, ні Конституції, ні законам України», – заявляв Єфремов на мітингу проросійських активістів під Луганською ОДА 2 березня 2014 року.

Маргарита Шерстюк / theБабель

—  Я вважаю, що злочин — робити собі політику на розпалюванні національної, релігійної чи мовної теми. Я вважаю, що доки в Україні кожна людина, незалежно від національності, мови чи віросповідання, не почуватиме себе людиною, у нас нічого не вийде, — розмірковує він, сидячи за столом у залі засідань.

— Ви вважаєте, що зараз російськомовних людей в Україні утискають? — запитую я.

— Я вважаю, що сьогодні є розділення людей за різними напрямками, зокрема й виходячи з історії розвитку нашої країни, різних її територій, — відказує Єфремов.

Більше уточнювати нічого не хоче. Принаймні поки він тут — у Старобільському СІЗО.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *