12734

Підготовче провадження як можлива основа втілення процедур примирення у цивільному судочинстві

О. В. Горецький, адвокат, директор ЮФ «Горецький і Партнери»

На думку Горецького О.В, підготовче провадження у вітчизняному цивільному процесі відображає не лише концептуальні засади реформування цивільного процесуального законодавства, але й останні тенденції розвитку цивільного процесуального права в глобальному контексті.

Як і багато інших правових інститутів, прообраз правової конструкції «підготовчого провадження» сягає своїми витоками традиції римського права, відповідно до якої позивач повинен був ознайомити відповідача з поданим позовом, а претор не лише складав формулу розгляду справи, але й міг проводити попередню бесіду із сторонами.

Втім, у вітчизняній правовій доктрині правила щодо підготовки справи до судового розгляду з’явилися не одразу. У «Короткому зображенні процесів або судових тяжб» 1715 року зустрічаємо правила про сповіщення відповідача щодо порушення справи та його явки до суду, а також розгляд попередніх скарг сторін.

Детальнішу характеристику підготовчих дій можна побачити в Указі «Про форму суду» 1723 року, що закріпив за судом обов’язок не пізніше, ніж за сім днів до початку судового розгляду справи, надати відповідачеві копію чолобитної. Вперше стадія письмової підготовки справи була закріплена в Статуті цивільного судочинства 1864 року.

О. В. Горецький, адвокат, директор ЮФ «Горецький і Партнери»

О. В. Горецький, адвокат, директор ЮФ «Горецький і Партнери»


Цивільний процесуальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки 1924 і 1929 років не виокремлювали підготовку справи до судового розгляду як окрему стадію цивільного процесу.

Своє нормативне закріплення стадія підготовки справи до судового розгляду отримала на хвилі широкої кодифікації радянського законодавства, що пройшла в середині XX ст.

ЦПК УРСР 1963 року передбачив окрему главу «Підготовка цивільних справ до судового розгляду», в якій нормативно регламентував строки проведення підготовчих дій та їх зміст.

Згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) 2004 року підготовка справи до судового розгляду актуалізує постановку питання про місце примирних процедур в структурі цивільної процесуальної діяльності.
Неодноразово в наукових роботах Горецьким О.В. зазначалось про важливість примирних процедур як найоптимальнішого способу вирішення правового спору в умовах затягування розгляду справи судами через зловживання сторонами своїми правами.

Як вважає Горецький О.В., українське законодавство в даному контексті не є послідовним. Глава «Врегулювання спору за участю судді» взагалі виведена за рамки підготовчого провадження. Як зазначається в ч. 4 ст. 203 ЦПК України, суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. Вищезгаданий правовий інститут є дуже важливим нововведенням саме для застосування примирних процедур на етапі до розгляду справи по суті, оскільки на цій стадії конфліктуючим особам найбільш зручно і вигідно припинити спір, і не доводити процес до подальшого судового розгляду.

У цьому контексті було б доцільним включити інститут урегулювання спору за участю судді до підготовчого провадження.
Стаття 197 ЦПК України, якою регламентується підготовче провадження, містить лише згадку про можливість врегулювання спору за участю судді. Згідно з п. 14 ч. 2 даної статті, суд у підготовчому засіданні визначає терміни й порядок врегулювання спору за участі судді за умови відповідної згоди сторін. Тобто, примирення сторін не називається першочерговою метою підготовчого провадження.

Підготовка справи до судового розгляду може проходити в кілька етапів, починаючи від примирення та концентрації доказового матеріалу й закінчуючи проведенням підготовчого засідання.

Водночас саме стадія підготовчого провадження є ключовою для мирного врегулювання спору, адже перехід до розгляду справи по суті затягує судовий процес та ускладнює примирення між сторонами.

Якщо звернутись до міжнародного досвіду, то Федеральними правилами цивільного процесу США регламентується процедура досудової наради у справі, в якій судом здійснюється спонукання сторін до мирного врегулювання спору.

Горецьким О.В. запропоновано доповнити статтю 189 ЦПК України положенням про обов’язок суду сприяти примиренню сторін, що передбачає активну участь судді у примирних процедурах з метою підтримки сторін при здійсненні процедури врегулювання спору.

Отже, в національній правовій системі має місце недосконалість законодавчого врегулювання застосування примирних процедур на стадії підготовчого провадження в цивільному процесі, що дає поштовх для розроблення концепцій та втілення їх у нормативних актах для науковців, суддів, які застосовують право, та нормотворців.




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *