1175

Чернігівщина: Про земельний дерибан у Плисках

Колишній військовий, а нині успішний аграрій — співзасновник «Плиски-АГРО» Валерій Новицький  — продовжує розповідати про важливі аспекти сьогодення: політичні, економічні, соціальні, життєво-людські…

Про що йшлося в першій частині розповіді аграрія — дивіться за цим посиланням: Військовий став одним із найуспішніших аграріїв

– Чи володієте інформацією про те, скільки землі роздала Плисківська ОТГ і кому?

 – Я можу опиратися лише на дані, опубліковані Плисківською сільською радою (Голова Плисківської ОТГ Марина Вірко, Чернігівщина, Борзнянський район), якщо не помиляюсь, то роздано більше однієї тисячі гектарів. Тобто понад п’ятсот чоловік отримали землю.

Склалася парадоксальна ситуація, коли одними з найперших землю отримало керівництво ОТГ, депутати і їх родичі. Себе вони не обділили, розділивши землю з найвищою нормативно-грошовою оцінкою – понад 40 тисяч гривень за один гектар. Із цією землею вийшла взагалі цікава ситуація, оскільки вона колись була землями запасу.

Ми мали переважне право на продовження оренди, ОТГ була проти, було вісім судів, двічі доходило до «вишки» і, зрештою, з дуже цікавих причин нам було відмовлено в продовженні оренди на 600 гектарів землі. Причиною назвали зміну меж земельних ділянок, але вони змінилася не за цей час: коли нам надавали в оренду землю у 2006-му році, там було 15 гектарів фермера, про які ні ми, ні вони не знали.

Технічну документацію виготовляли районні ресурси, сільрада давала погодження, РДА підписувала, а через 10 років це стало формальною причиною позбавити нас 600 гектарів.

Але питання навіть не в цьому – питання в тому, як вони розпорядились цією землею. Ця земля мала йти виключно на аукціон. По одній частині ділянки аукціон зірвали, по другій провели, а по третій теж зірвали, і Держгеокадастр незаконно передав її на баланс громади.

У свою чергу керівництво ОТГ не провело аукціону, а розділило ділянку на дві частини, одну з яких приватизувало. Саме на цій ділянці землі отримало все управління, їхні родичі, а крім них ще 25 чоловік – взагалі невідомо хто, які в один день прислали в громаду листи і їм одним рішенням землю віддали. Найцікавіше те, що ця земля не підпадає під земельний мораторій, тож навесні цього року 17 ділянок було продано одній людині. Ця людина – племінник Михайла Голиці. У нас є на виїзді бригада, земля під нею теж приватизована задарма Голицею. Таким чином, у Плисках з’явився перший серйозний землевласник і прізвище його Голиця.

– Пропоную повернутися до агарної теми: на Вашу думку, якою повинна бути політика держави в агросекторі?

– Дуже цікаве і нікому не зрозуміле рішення про ліквідацію аграрного міністерства. Я б ще зрозумів, якби Мінекономіки приєднали до АПК, а так в нас вийшло так, що муха з’їла слона. Друге – у нас фактично завалене сільськогосподарське машинобудування. В країні, де було три тракторних заводи, нічого фактично немає.

Поруч та ж Білорусь, яка в аграрному плані набагато слабша України, але ми користуємося їхньою технікою. Вони пішли набагато далі. У нас це все почало трохи рухатись, коли ввели компенсації за придбання вітчизняної техніки, і вже почали робити толкові агрегати, але високотехнологічні завдання для нас поки що недосяжні. В цьому плані мені здається, що держава недопрацьовує.

Виходить, що ми фактично стали сировинним придатком: у нас є земля, є люди, але ми продаємо виключно збіжжя, а високі технології продають нам – всі затратні частини також їхні, навіть 80% палива. Туди ми продаємо сировину, зерно. Додана вартість зерна і додана вартість комбайну – це абсолютно непорівнювані речі.

– Кілька місяців тому невідомі підпалили поле біля Вашого елеватора і заклали вибухівку під вантажівку з водієм. Яка ситуація з розслідуванням справи?

– Дійсно, було підпалене поле, яке знаходиться впритул до нашого зерносушарного комплексу. По полю проходять дві високовольтні лінії і розподільча станція високого тиску газу. Якби вітер подув у протилежний бік, то не знаю, чим би це закінчилося. Після цього мені був дзвінок із погрозами, щоб ми перестали займатись активними діями, пригальмували і все буде добре.

Все це було сказано дуже розмито. Я цю людину відправив у правильному напрямку, і вже наступного ранку водій вантажівки, яка повернулася з Одеси, знайшов закладену вибухівку. Пристрій спрацював, але не підірвався.

В обід того ж дня мені знову зателефонувала та ж сама людина із погрозами, мовляв, якщо не зупинитесь, то таке ж саме буде у Вас вдома.

Слідчі дії й досі тривають, тривають експертизи. Про результат я не скажу, але я пов’язую ці події з керівництвом ОТГ, яке перебуває під керівництвом Голиці.

– Ви аграрій, але Вам закидають те, що Ви йдете в політику. Чи правда це? 

 – Ми дійсно ніколи не розглядали політику як сферу своєї діяльності. Вважали, що кожен повинен займатись своєю справою. Ми займались своєю, і впродовж 14-ти років село мало достатній бюджет, жило заможно, в кінці кожного року частину залишків передавали на район, якби ми хотіли займатись політикою, то вже давно поставили свого голову, депутатів, і керували б громадою. Але таке завдання не стояло.

Після того як пройшли минулі вибори в цьому управлінні громади немає жодного депутата, який міг хоча б задати питання. Більше того наших людей навіть на сесії не допускають, а депутатів не цікавить, кому і навіщо роздають майно громади.

Не дивно, що в цьому році в Плисківській громаді не вистачає грошей, щоб закінчити рік. А коли ж підняли питання закупівель, то із 324 аукціонів 307 – неконкурентні, з одним покупцем і продавцем. Це, по-суті, прямі домовленості, ще й за значно завищеними цінами. 18 тисяч за альтанку, тисячу упаковок офісного паперу за 107 тисяч гривень. 20 тисяч листів щоденно треба друкувати. Це в період, коли тут бушує пандемія, коли лікарню за борги мали відключити, коли лікарі без зарплат, вони закуповують папір. Уявляєте рівень цинізму?!

Ми бачимо, як розбазарюються активи громади, тому ми вирішили підтримати людей, які можуть змінити все, зробити громаду прозорою, припинити дерибан створити інвестиційно привабливі умови, які б дали нові робочі місця.

У зв’язку з цим я хотів би публічно звернутись до мешканців громади: обирайте тих, хто зможе не тільки змінити на краще громаду, але й хто чутиме вас, хто дбатиме не про власну кишеню, а про людей. Не купуйтесь за подачки, інакше наступні п’ять років житимете з тими, кому Ви не потрібні. 

Детальніше — у відео:

Текст: Віталій Назаренко

Попередня публікація з цієї теми:

Він виріс під солом’яною стріхою, тому знає життя




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *